Величні зелені гори, немов хребет землі, стоять прямі й непохитні. Гірські хребти хвилясто тягнуться, шара за шаром, наче це складки, ретельно вирізьблені самою природою. Вершини оповиті туманом, мов у казковій країні; сонячне світло пробивається крізь хмари, кидаючи строкаті тіні й огортаючи ліси таємничим серпанком. Гірські потічки дзюркочуть, прозорі до самого дна, шум води лунає в ущелинах, ніби звучить симфонія природи. Дикі квіти на берегах яскраво квітнуть — червоні, жовті, фіолетові, розкидані, немов зірки, прикрашаючи цей зелений світ.