Знову не такий вже й новий день у криптосвіті. Бачу, як у чаті всі шалено обговорюють, засуджують той проект, що щойно потрапив у халепу (або ж чергового відомого гравця, який “завалився”), і мені раптом стає якось байдуже — навіть сил немає щось написати у відповідь.

Ті так звані “сенсаційні новини” насправді ніяк нас не стосуються. Ми підхоплюємо хвилю, репостимо, просто щоб знайти у чужих невдачах трохи дешевого заспокоєння: “добре, що це не я”.

Зізнаймося, ми не такі вже й благородні. Іноді, лаячи шахраїв, глибоко всередині трохи заздримо, що їм вдалося заробити; іноді сміємося з “хом’яків”, бо боїмося самі виглядати такими ж. Суцільні емоції, суцільна вигода.