Демографічна бомба сповільненої дії в Європі гучнішає. Політики йдуть по тонкій лінії — ніхто не хоче бути тим, хто скаже пенсіонерам, що їхні виплати можуть скоротитися, але ігнорувати арифметику стає все складніше.

Криза старіння — це не лише про зростання витрат на охорону здоров’я чи напруження пенсійних фондів. Йдеться про скорочення робочої сили, застійну продуктивність і податкову базу, яка не встигає за потребами. Деякі країни вже відчувають тиск — молодші покоління несуть більший тягар, у той час як старші виборці зберігають політичну владу.

Який вихід? Імміграція могла б допомогти, але в багатьох регіонах це політично токсична тема. Підвищення пенсійного віку? Можливо, але спробуйте це продати виборцям під час виборчої кампанії. Автоматизація й зростання продуктивності виглядають перспективно на папері, але перехід буде складним і нерівномірним.

Дані малюють чітку картину: без рішучих кроків фіскальні перспективи Європи з кожним десятиліттям виглядають усе гірше. Питання не в тому, чи потрібні зміни, а чи знайдуть лідери мужність діяти до того, як система не витримає.