Я бачив надто багато людей, які на бичачому ринку сповнювались ентузіазмом, вважали себе наступним Баффетом, а після одного ведмежого циклу — рахунок обнулявся, і людина зникала з чату. Потім випадково переглядаєш їхні сторіс: хтось уже продає страхування, а хтось взагалі більше не згадує про крипту.

Втратити гроші — не найстрашніше. Найстрашніше — це ті необдумані дії, які ти робиш, коли ламається психологія. Купувати на піку, продавати на падінні, йти ва-банк на дні, позичати гроші для усереднення... Кожен крок продиктований жадібністю, кожен крок штовхає тебе глибше в прірву.

У крипті є стара приказка: "Тримаєш — заробляєш". Але насправді втримати позицію можуть одиниці. Чому? Бо більшості потрібне не багатство, а адреналін. Вони кайфують від прискореного серцебиття, яке викликають стрибки на графіку, а не від спокійного зростання активу.

Згодом я зрозумів: на цьому ринку довго виживають не ті, хто має найкращу технічку чи найшвидше дізнається новини, а ті, хто мають найбільш спокійну душу. Вони знають, чого хочуть, що можуть витримати, коли варто діяти, а коли — лежати і нічого не робити. Вони не заздрять чужим скрінам прибутку і не втрачають сон через падіння ринку.

Врешті-решт у трейдингу вирішує не рівень знань, а стан характеру.

Ти ніколи не заробиш більше, ніж дозволяє твоя психологічна межа. Навіть якщо випадково заробиш — ринок все одно забере це назад іншим способом. Бути задоволеним — це не про лінь, а про розуміння власних меж. Той, хто зможе зберегти спокій у цьому божевільному ринку, рано чи пізно отримає свою частку.