Позика в японських ієнах для інвестицій у долари США — логіка прибутку та управління ризиками у арбітражі на різниці ставок

Чому арбітражні операції на різниці ставок стають фокусом капітального ринку?

З початку циклу підвищення ставок глобальними центральними банками у 2022 році, арбітражні операції на різниці ставок (carry trade) поступово стали однією з ключових стратегій інвестиційних організацій та міжнародних спекулянтів. Ця стратегія, яка базується на використанні різниці у відсоткових ставках різних фінансових інструментів, по суті є позиковою операцією з низькою ставкою для інвестування у високоприбуткові активи, щоб отримати прибуток від різниці у відсотках.

Візьмемо Тайвань як приклад: коли Федеральна резервна система США підвищує ставку до 5%, а Тайванський центральний банк робить це більш обережно, позика тайванського долара під 2% і конвертація у долари США для депозитів під 5% дозволяє зафіксувати різницю у 3%. У 2022 році курс тайванського долара до долара США був приблизно 1:29, а у 2024 році вже 1:32.6, що означає, що крім отримання більшого відсоткового доходу, зростання курсу також приносить додатковий прибуток.

Однак, не всі валюти з підвищеними ставками будуть зростати у ціні. Історично Аргентина, щоб впоратися з борговою кризою, різко підвищила ставки майже до 100%, але курс валюти все одно знецінювався на 30% у день оголошення політики, що яскраво демонструє, що арбітражні операції з різницею ставок мають набагато складніший характер, ніж здається на перший погляд.

Три основні ризики арбітражу на різниці ставок та механізми їх хеджування

Щоб стабільно отримувати прибуток від арбітражу, потрібно спершу зрозуміти приховані фактори ризику:

1. Ризик валютних коливань

Це найпряміший ризик. Хоча підвищення ставок зазвичай асоціюється з зростанням курсу валюти, політичні фактори, погіршення економічних фундаментів, відтік капіталу можуть спричинити протилежний ефект. Високий рівень кредитного плеча посилює вплив цього ризику.

2. Ризик змін відсоткових ставок

Зменшення різниці у ставках або її повна зміна у вигляді збитків — важливий ризик. Наприклад, у Тайвані страхова галузь раніше продавала поліси з фіксованим доходом 6-8%, тоді як депозитні ставки були 10-13%. Зараз депозитні ставки знизилися до 1-2%, і ці поліси стали важким тягарем для страховиків. Аналогічно, при зростанні іпотечних ставок або зниженні орендних доходів, очікувана різниця у ставках зникає.

3. Ризик ліквідності

Не всі фінансові інструменти можна швидко продати. Наприклад, активи, куплені за 100, можуть бути продані лише за 90. Довгострокові контракти, такі як страхові поліси, мають обмеження щодо розірвання, і інвестори можуть бути змушені тримати збиткові позиції довго.

Практичні методи хеджування ризиків

Загальновживаний спосіб — використання фінансових інструментів із протилежною динамікою для фіксації ризику. Наприклад, тайванська фабрика отримала замовлення на 100 тисяч доларів США з доставкою через рік і може зафіксувати валютний ризик за допомогою форвардного контракту (SWAP). Це означає відмову від потенційного прибутку від зростання курсу, але зменшення ризику втрат. Вартість — це вартість хеджування. На практиці більшість інвесторів використовують часткове хеджування, особливо у випадках непередбачених подій (наприклад, ринкових розривів під час свят).

Арбітраж на різниці ставок у японській ієні: найбільший у світі механізм позикових операцій

Найвідоміший приклад арбітражу — позики у японській ієні. Японія стала «фінансовим центром» через унікальні умови: стабільна політика, стабільний курс, дуже низькі та доступні ставки кредитування. Банк Японії тривалий час підтримує нульову або навіть негативну ставку, що стимулює міжнародний капітал використовувати ієну для арбітражу.

Модель арбітражу між валютами та активами

Міжнародні інвестиційні організації позичають у японських банків або безпосередньо на японському ринку облігацій під приблизно 1% ієни, а потім інвестують у США, Європу та інші країни з високими ставками — у акції, облігації або нерухомість. Оскільки вартість позики у ієні дуже низька, навіть при незначних коливаннях курсу у майбутньому, загальний прибуток залишається позитивним. Такий підхід є відносно безпечним для великих організацій.

Приклад арбітражу Воррена Баффета з японською дивідендною різницею

Після пандемії 2020 року глобальні центральні банки запровадили кількісне пом’якшення, і Баффет вважав, що оцінки американського ринку занадто високі, і переключився на японський. Він через компанію Berkshire випустив облігації під низькі відсотки ієни і активно купував японські провідні компанії. Потім у ради директорів домагався підвищення дивідендів, викупу акцій, збільшення ліквідності та усунення перехресного володіння. За два роки ця стратегія принесла Berkshire понад 50% прибутку.

Головна ідея — уникнути валютного ризику: позичає ієну для інвестування у японські акції, отримуючи прибуток від різниці у дивідендах і відсотках, а не від коливань курсу. Для інституційних інвесторів, які мають доступ до управління компаніями, цей ризик набагато нижчий, ніж зазвичай вважається.

Головна різниця між арбітражем і арбітражною торгівлею

Обидва терміни часто плутають, але їхня різниця дуже важлива:

Арбітраж (arbitrage) — це «безризикальний арбітраж», коли використовують цінову різницю одного й того ж активу на різних біржах або ринках, через часові, інформаційні або географічні розриви, щоб купити дешевше і продати дорожче. Суть — усунення ринкової неефективності.

Арбітражні операції (carry trade) — це безпосереднє володіння активами із різницею у ставках, коли трейдер бере на себе ризики валютних коливань, відсоткових ставок і ліквідності. Це більш ризикована стратегія з потенційним високим доходом.

Ключові стратегії успіху у арбітражі на різниці ставок

Щоб стабільно отримувати прибуток, потрібно враховувати:

Точне планування часу: інвестор має заздалегідь визначити тривалість володіння активом, щоб обрати відповідний період. Арбітраж на 3 місяці і на 3 роки — різні за підходом.

Аналіз історичних трендів: дослідження минулих цінових коливань активу для пошуку закономірностей. Наприклад, курс долара до тайванського долара може слугувати орієнтиром.

Моніторинг зв’язку між відсотковими ставками і курсом: слідкувати за політикою центральних банків, ф’ючерсами на ставки і очікуваннями щодо курсу, щоб вчасно коригувати позиції.

Суть арбітражу — це тонке балансування ризиків і доходів — правильний час, правильний актив, контроль за кредитним плечем і хеджування — все це дозволяє максимально використати переваги цієї стратегії.