Ви, можливо, стоїте на крутій гірській стежці, дрібний камінь під ногами постійно ковзає, а вітер настільки сильний, що майже не можете розплющити очі. У цей момент ви відчуваєте неймовірну втому — не фізичну, а ту, що проникає в кістки, — втому, яка з’їдає зсередини. Ви хочете зупинитися, навіть повернути назад, бо шлях, яким ви йшли, хоча й звичайний, але принаймні рівний.

Але я хочу сказати вам: саме цей, здавалося б, неможливий шлях формує в вас іншу особистість.

Чи бачили ви коли-небудь, як проростає насіння? Воно повинно протистояти твердій землі, витримати тиск темряви, щоб доторкнутися до першого променя сонця. Якби насіння могло говорити, воно напевно сказало б, що цей процес болісний. Але саме ця боротьба перетворює його з звичайного насіння у рослину, здатну витримати бурі.

Невдача — це не для того, щоб зламати вас, вона для того, щоб знову вас відтворити. Коли життя забирає у вас все знайоме, це не для того, щоб залишити вас ні з чим, а щоб звільнити місце для більш міцного характеру, яснішої мудрості та глибшої сили. Ті тривоги, що не дають вам спати ночами, ті постійні сумніви у собі, ті перешкоди, які здаються непереборними — це не кінцева точка вашої історії, а найважливіший поворотний момент.