Коли в Близькому Сході починається війна, ціни на нафту одразу злітають у стратосферу — цього разу навіть сценарій не змінили. Саудівська Аравія просто підняла ціну на сиру нафту, що постачається в Азію, на 17 доларів за барель: премія одразу встановила рекорд. Якщо перекласти на людську мову, то сенс такий: покупцям усе одно нема з чого вибирати — тож у цій метушні можна просто заповнити рахунки по самі вінця. Ормузька протока — це ключова артерія для приблизно п’ятої частини світового обсягу нафти; якщо Іран перекриє, то поспішати мають і США, і Японія, і Південна Корея. Ще цікавіше: Саудівська Аравія та Іран теоретично мали б бути «по один бік барикад», але їхні стосунки, схоже, навіть тонші за стосунки невістки й свекрухи — на словах усі «Брати-мусульмани», а на практиці кожен відстукує власні рахунки так, що аж дзенькає. США тим часом зайняті очікуваннями зниження ставок, Китай і Росія шукають альтернативні маршрути, Європа намагається робити вигляд, що їй байдуже — а азійські нафтопереробні заводи мовчки поглинають оцю премію в 17 доларів. Нічого не вдієш: нафта — на порозі твого дому, а тебе немає за столом переговорів. Якщо сказати прямо, то щоразу, коли на Близькому Сході розгортається хаос, найбільше страждають не ті, хто стріляє, а ті, кому треба купувати нафту, але хто не вирішує. Історія не раз підтверджувала: у світі є дві категорії держав — ті, що створюють проблеми й з цього збагачуються, та ті, що платять за чужі проблеми. #Gate广场四月发帖挑战 $PTB