Раніше я міг кожного місяця писати пісню, зараз чи то через лінь, чи через те, що робота і життя мене обмежують, я хочу написати, але тягну це півроку або й рік. Навіть якщо з’явилися хороші ідеї, вже немає тієї юнацької запалу, не те що немає натхнення — просто немає терпіння повністю зосередитися на одній справі. Це через вік, через те, що заради життя доводиться відмовлятися від своєї справжньої суті! Ох, час справді може змінити людину — або зруйнувати, або відродити! Ой, я знову заплутався у своїх думках!