Останнім часом я постійно думаю про одне питання — ми увійшли в цю галузь майже 9 років тому, чому зараз відчуваємо себе найзаплутанішими?

Зовні здається, що все вже є. Інституції увійшли, технології використовуються, але все одно здається, що чогось не вистачає. Це не через ціну, а через відчуття «що ми взагалі робимо» — його вже немає. Звісно, хтось святкує зростання стабільних монет, хтось хвалиться, що децентралізовані торгові платформи перемогли традиційні фінанси, а хтось мріє побудувати імперію на перетині DeFi та традиційних фінансів. Але мене це не захоплює, навіть якщо Wintermute та інші інституції, що поєднують традиційні фінанси, заробляють чимало.

Я дивлюся далі. Перед нами насправді є лише три шляхи, але лише один з них ідеальний і вартий того, щоб йти ним.

Перший — традиційні фінанси поглинуть нас. Популярність стабільних монет, компанійські ланцюги з KYC, децентралізовані платформи з KYC. Біткоїн стане цифровим золотом, зберігаючись у державних казнах, корпораціях і ETF. Або весь світ перейде на CBDC, і наша фінансова приватність буде повністю під контролем. Технології справді круті, але ми програли — хіба не очевидно?

Другий — уряди здаються перед блокчейном. Все працює на бездозвільних реєстрах, зникають системи KYC/AML. Токени мають мільярди вартістю, з’являється світ свободи і величі. Але чесно кажучи, це просто мрії. Уряди ніколи не відмовляться від суверенітету, так само як і компанії не відмовляться добровільно від монополії.

Залишається лише третій шлях — співіснування у дискомфорті. Ми створюємо систему, що паралельна і цілком незалежна від існуючої. Ти можеш одночасно бути і там, і тут, і уряд не зможе її зупинити, бо вона з самого початку ізольована. Це і є справжня перемога.

Проблема в тому, що багато людей цього по-справжньому не зрозуміли. Особливо тих, хто живе на Заході — звикли до прогресу і зручності, і ніколи не відчували, що таке життя без суверенітету. З 2022 по 2024 рік SEC і CFTC посилили регулювання, FTX збанкрутував — ми мали винести уроки. Але що зробили ми? Замість цього, ми думаємо, що достатньо поставити правильних людей на правильні місця, і все буде добре.

Ми скаржимося на поганий UX, незручність Bitcoin для платежів, хакерські атаки — а що, якщо все це — ціна, яку потрібно заплатити за суверенітет? Ми повинні покращувати UX, але не для тих 50%, яким він не потрібен, а для тих 50%, яким справді потрібен суверенітет. Для країн, що спостерігають, як демократія руйнується, і для розвинених країн, що все більше нагадують Китай і Росію, і приймають закони проти приватності.

Наша мета — не боротися з регуляторами, а створити щось таке, що вони не зможуть контролювати. Головне — не залежати від тих ланцюгів, які можна перервати — каналів входу/виходу фіатних валют, додатків, DNS, централізованих порядкових систем, соцмереж, стабільних монет. Те, що ми створюємо, не повинно закриватися за судовим наказом або бюрократичним рішенням.

Як саме? Обіймати бездозвільні, суверенні протоколи. Справжній DAO — це не ті, що контролюються централізованими структурами і імітують управління. Навчіться або не залежати від централізованих систем, або бути готовими швидко переключитися, коли зовнішні ланцюги будуть перервані — включно з інфраструктурою, інструментами координації, стабільними монетами. Зробіть алгоритмічні стабільні монети знову великими — ідеї DAI і UST правильні, але помилка — додавати USDC або створювати нереалістичні прибутки. Має бути можливість зберігати приватність, будь-якими засобами — головне, щоб це працювало.

Кінець «Дюни» — «розпорошення» — імператор помер, людство розбігається у порожнечу. І нам потрібно почати будувати щось таке, що дасть людям можливість втекти у майбутньому. Інструменти для втечі — єдине, що варто створювати. Коли криптовалюти перестануть бути популярними, вони все одно зможуть функціонувати незалежно від зовнішнього світу.

Більшість з нас обере співіснування з імперією — через відповідальність, комфорт і гроші. Але ті кілька, хто залишиться, створять вихід і повернуть те, що ми втратили.