Чому сучасна китайська архітектура масово включає високі будівлі, огорожі та житлові комплекси з можливістю швидко закривати вхід і вихід? Якщо система прагне керувати великою кількістю населення з мінімальними витратами, найефективніший спосіб — не обмежувати людей поодинці, а перебудувати просторову структуру: помістити людей у стандартизовані контейнери, використовуючи межі, входи та маршрути для зменшення складної людської поведінки до керованого потоку. З цієї точки зору, появи закритих житлових комплексів — це не просто житловий вибір, а типова результативність, орієнтована на ефективність. Вони за допомогою високої щільності вертикального насадження та огорожі концентрують розсіяне населення, дозволяючи керувати великою кількістю людей через кілька входів і виходів. Але така структура має три наслідки: по-перше, обмежує рухливість і стабільність, що ускладнює тривале підтримання стабільності та швидко дозволяє підвищити рівень контролю у разі масових подій; по-друге, відбувається розділення простору і психології — люди вже не “володіють землею під ногами”, а мають право користування частиною абстрактного повітряного простору; по-третє, місто розділяється на закриті одиниці, і мережа вулиць, яка раніше була зв’язною, тепер блокована, мікроциркуляція зникає, а транспорт змушений рухатися по обмежених головних дорогах, що робить затори неминучими. Тому огорожі житлових комплексів — це не лише фізичний кордон, а й формує спосіб управління, просторовий досвід і логіку функціонування всього міста.