Ірансько-американська ядерна угода: чи вдасться досягти до кінця травня?

Залишилось лише кілька днів до кінця травня, і чи зможуть Іран і США укласти ядерну угоду до цього часу, вже стало предметом світової уваги. З останніх новин видно, що переговори дійсно зробили перевищуючий очікування прогрес, але до офіційного підписання ще далеко. Загалом, ймовірність укладання "тимчасового меморандуму про взаєморозуміння" до кінця травня є високою, але повна ядерна угода майже неможлива в короткостроковій перспективі.
Позитивні сигнали: прорив у трьох ключових сферах
Не можна ігнорувати нещодавні масові позитивні новини. За словами американських чиновників, рамкова угода між Іраном і США вже "досягла 95%", і сторони ведуть переговори щодо останніх формулювань. Щодо розморожування активів, під час посередництва Катару сторони досягли згоди щодо заморожених фінансових активів Ірану, що зняло одне з перешкод для інших питань. Також є попередній план відкриття Ормузської протоки, який, за повідомленнями, буде реалізовуватися поетапно: на першому етапі США розморозять 12 мільярдів доларів іранських активів і почнуть розмінування протоки. Сам Трамп неодноразово заявляв у соцмережах, що переговори "йдуть успішно".
Суттєві перешкоди: три головні розбіжності залишаються невирішеними
Однак за яскравими заявами не приховуються істотні розбіжності. Найскладнішою є проблема обробки збагаченого урану. Верховний лідер Ірану Хаменеї чітко наказав, щоб запаси збагаченого урану не відправлялися за кордон, аргументуючи, що вивезення ядерних матеріалів послабить безпеку Ірану. Хоча остання пропозиція Трампа — дозволити знищення урану під міжнародним контролем на території Ірану — є компромісом, боротьба за контроль над способом його обробки триває.
Ядерне питання навмисно відкладено, і це сама велика небезпека. Іран повторює, що головна мета нинішніх переговорів — покінчити з нав’язаною війною, а ядерне питання залишиться на наступному етапі — це означає, що ключовий спір щодо збагачення урану взагалі не був предметом суттєвих переговорів. У той же час уряд Трампа чітко заявляє, що не підпише жодної угоди, яка б сприяла здобуттю Іраном ядерної зброї. Глибокі розбіжності не зникли, а лише відкладені.
Уявлення про управління протокою мають фундаментальні протиріччя. Трамп стверджує, що угода дозволить "відкрити Ормузську протоку", тоді як Іран наголошує, що навіть за згодою, управління протокою залишиться цілком у руках Ірану, і "це зовсім не означає повернення до повної свободи проходу до війни".
Обидві сторони мають свої мотиви: кожна має свої підстави для порушення угоди
З точки зору мотивації, Іран стискає економічний тиск, і розморожування активів та зняття блокад — їхні нагальні потреби; Трамп прагне продемонструвати дипломатичний успіх. Але тінь минулого важка — Іран неодноразово звинувачував США у непостійності позицій і чітко заявляв, що не буде легко ставитися до угоди з оптимізмом, і навіть підписавши її, буде ставити на перше місце контроль за виконанням. Для Ірану меморандум більше схожий на можливість взяти паузу і знову повернутися до наступних ігор; Трамп також має козир у рукаві для внутрішньої політики, але якщо умови не дозволять "отримати все, що потрібно США", він може легко змінити свою позицію.
Загальна оцінка
Залишилось кілька днів до кінця місяця, і, можливо, на переговорному столі буде підписано меморандум про взаєморозуміння тривалістю близько 60 днів, як перехідний етап до припинення вогню та подальших переговорів. Але незалежно від того, як кожна сторона інтерпретує цей документ, збагачений уран залишається в Ірані, а рамки ядерної здатності не були суттєво розбиті, і справжній виклик чекатиме у довгих переговорах другого етапу.