Чи справді у епоху інформаційної прозорості фінансові кризи стають важчими для виникнення?

У минулому фінансові кризи могли легко визрівати значною мірою через те, що поширення інформації було повільним. Нерозвинені комунікації та низька прозорість ринку означали, що інформація довго залишалася в руках небагатьох. Багато ризиків могли накопичуватися роками всередині системи, тоді як більшість учасників ринку цього не помічали. Коли проблеми справді виходили назовні, ринок часто вже не встигав відреагувати, паніка швидко розповсюджувалася і врешті-решт перетворювалася на системну кризу.
Сьогоднішнє середовище вже зовсім інше. Смартфони, інтернет і новини в реальному часі роблять так, що інформація майже миттєво поширюється по всьому світу. Макродані, зміни політики та коливання ринкових цін — усе це ринок може вловити за лічені секунди. Багато локальних ризиків ще не встигали розширитися, як ринок уже реагував наперед. З цього погляду традиційні фінансові кризи, що залежать від інформаційного запізнення й поступового накопичення, справді стають важчими для формування.
Але все не так просто.
Більше інформації не означає більш глибоке розуміння.
Коли швидкість поширення інформації є надзвичайно високою, ринок також легше опиняється в оточенні шуму. Суміш правдивих і неправдивих повідомлень, прискорене поширення емоцій — реакції ринку часто підсилюються. Короткострокова паніка, масові продажі, миттєве звуження ліквідності — у сучасних ринках такі ситуації трапляються навіть частіше.
Початок пандемії 2020 року — типовий приклад. Фондовий ринок США лише за один місяць запустив чотири рази запобіжні зупинки торгів. Це не означало, що за кілька тижнів економічні фундаментальні показники раптово зруйнувалися; радше ринок під дією щільних інформаційних шоків швидко сформував спільну панічну реакцію. Коли всі водночас реагують однаково, ринкова волатильність стає вкрай підсиленою.
Більш глибока проблема насправді походить від ускладнення самої фінансової системи.
Під час фінансової кризи 2008 року на глобальному фінансовому ринку широко циркулювали численні структуровані продукти, зокрема CDO і CDS. Теоретично вся відповідна інформація була публічною, але по-справжньому розуміли ці структурні ризики небагато. Багато інституцій дивилися лише на рейтинги, прибутковість і результати моделей, але не розуміли, як ці продукти взаємно посилюють ризики в екстремальних умовах. Коли проблеми вибухнули, увесь система лише тоді усвідомила, що ризики вже накопичилися до ступеня, який важко контролювати.
Подібні ситуації виникали й останніми роками.
Криза пенсійних фондів Великої Британії у 2022 році — один із прикладів.
Тоді уряд Великої Британії запропонував масштабну програму скорочення податків, ринок швидко почав сумніватися в фінансовій стійкості, а дохідності державних облігацій за короткий час різко зросли. Багато пенсійних установ використовували так звані стратегії LDI, підсилюючи важіль через деривативи, щоб підвищити дохідність. Коли ціни облігацій падали, ці установи повинні були постійно докладати маржу. Якщо ліквідності не вистачало, їм доводилося змушено продавати державні облігації, що ще більше підштовхувало дохідності, створюючи порочне коло.
У найбільш напружені дні кризи багато трейдерів і аналітиків майже цілодобово стежили за змінами кривої ставок і дохідності державних облігацій. Проблема не в тому, що новин було недостатньо, а в тому, що багато хто лише тоді, коли криза вже сталася, по-справжньому зрозумів, як ці структури взаємно пов’язані й підсилюють одна одну.
Технології справді підвищили інформаційну прозорість і водночас зробили реакцію ринку на ризики швидшою. Але водночас фінансова система стала складнішою, важіль — більш прихованим, а зв’язки коштів — тіснішими. Деякі ризики більше не потребують багаторічного накопичення, а можуть концентровано вибухнути за дуже короткий час.
Тож сьогодні проблема вже не лише в тому, чи інформація є публічною.
Справжня проблема полягає в тому:
скільки людей насправді розуміють структури, що стоять за цією інформацією.