Автор: Ada, Deep Tide TechFlow
Афен, який вже п’ять років займається стартапами у сфері Web3 в Європі, нещодавно повернувся до Пекіна. За ці роки він часто бував у Німеччині та Франції, організував чимало галузевих зустрічей і познайомився з низкою інших Web3-підприємців, які також працюють у Європі.
Говорячи про європейський ринок Web3, Афен висловився дуже прямо: це земля ідеалістів. Чистий ідеалізм не дав Європі абсолютної переваги на світовій криптокарті, але й не похитнув їхню віру в ідеали Web3.
Від “Криптоваллі” у Цузі, Швейцарія, до інкубатора Station F у Парижі; від Берлінського блокчейн-тижня до інноваційної DeFi-спільноти в Амстердамі — цей стародавній континент завжди писав свою власну криптоісторію, зовсім не схожу на американську чи азійську.
Коли ми відводимо погляд від криптоманії США, Японії, Кореї та Близького Сходу й звертаємося до цього відносно спокійного світу, на поверхню випливає питання: якою ж особливою є Європа на криптокарті світу?
Децентралізований континент
Якщо описати європейську криптоіндустрію одним реченням, Афен без вагань обрав би чотири ієрогліфи: “децентралізація”.
Ця децентралізація, з одного боку, означає невіру в культ особистості.
У США багато хто приходить у галузь, слідуючи за зірковими підприємцями чи лідерами думок, а в Європі більшість людей приходять у Web3, керуючись власними переконаннями у приватність, відкриті протоколи, вільний ринок. Їхні мотиви досить прості; для багатьох засновників першочергова мета навіть не заробіток, а “відчуття, що це варто робити”.
З іншого боку, у Європі немає географічного центру. Кожна країна й місто має свій характер, разом складаючи фрагментовану, але багаторівневу Web3-карту.
Почнемо з Німеччини.
Німеччина — країна без мегаполісів, з дуже децентралізованою промисловістю. Багато світових компаній розташовані у звичайних містечках, а найбільше місто — Берлін — має трохи більше трьох мільйонів мешканців, що еквівалентно типовому міському округу у Китаї.
Довгі зими та досить інтровертна соціальна атмосфера роблять цю країну раєм для інженерів. Німці воліють залишатися вдома й занурюватись у технології, мають сильні дослідницькі здібності. Якщо ви відвідаєте конференцію у Берліні, легко помітите: технічних спеціалістів завжди більше за бізнесменів.
“Дуже мало німців обирають бізнес-посади, більшість займаються дослідженнями чи розробкою”, — каже Майк, який працює над гаманцем у Німеччині.
Франція — це зовсім інший стиль.
Тут велика частина криптофахівців прийшла з традиційних FMCG, моди, люксових брендів. У роки піку NFT багато еліт з маркетингу, брендингу, бізнес-напрямків таких компаній, як L’Oréal, LV, були залучені у Web3. Вони сильні у нетворкінгу та розвитку ринку, тому грають у Web3 більш бізнес-орієнтовані ролі: перемовини, запуск проектів, робота з ком’юніті, маркетинг.
Третя країна — Швейцарія, ключове слово “нейтралітет”.
Швейцарія має чітку, дружню нормативну базу, а податкова політика щодо крипти досить лояльна, що дуже підходить для діяльності неприбуткових організацій чи дослідницьких центрів. Ethereum Foundation, Solana Foundation та інші обрали Швейцарію саме через стабільність і передбачуваність цього інституційного середовища.
Остання — Лісабон у Португалії.
Лісабон став відомим у Web3-колах значною мірою завдяки людям.
У Португалії діють візи цифрового кочівника та “золота віза”, сприятливий клімат і низькі витрати на життя приваблюють чимало американців, які вже заробили у Web3.
Багато з них вже не мають проектів, якими потрібно щодня опікуватися, тому вони вирішують осісти у Лісабоні, “відпочиваючи на пенсії”, паралельно займаючись інвестиціями, тусовками й ком’юніті.
Технічний дух Німеччини, бізнес-таланти Франції, регуляторні переваги Швейцарії, цифрові кочівники Лісабона разом складають фрагментований пазл європейської індустрії Web3.
Стиль old money у крипті
Коли мова заходить про Web3, у багатьох перша асоціація — США, Гонконг, Сінгапур, але, на думку Афена, європейці не менш чутливі й не менше потребують децентралізації та приватності, а часто навіть більше.
Серед топ-10 проєктів за TVL половина — з Європи. Це пов’язано як з інженерною культурою, так і з готовністю європейців підтримувати нове, навіть якщо великого прибутку поки не видно.
“Раніше визначали, чи хороший проект, за тим, чи ліститься він на Binance. Зараз підходи змінились: важливо, чи є позитивний кеш-флоу, чи є користувачі. В Європі, якщо проект знаходить аудиторію, конкуренція не така жорстка, як у США чи Азії. Європейці ставляться до цього як до нормального бізнесу, не ‘хапнув і втік’”, —
каже Афен. “Ще, попри не найкращу математичну базу, європейці готові витрачати час на вивчення, тому тут з’являється багато маленьких, але гарних команд, які добре заробляють”.
В цілому, Web3 у Європі все ще нішова індустрія. Тут проникнення — близько 6%, тобто лише 6 зі 100 людей користуються криптовалютою, що помітно менше, ніж у США й Азії, а вік користувачів — здебільшого 25-40 років.
На відміну від Кореї чи окремих азійських ринків з високочастотним і високоризиковим трейдингом, більшість європейців не ставлять на крипту все. Для них криптовалюта — це лише одна опція у розподілі активів, а не азартна гра.
Це пов’язано з історією та структурою багатства у Європі. Багато хто вже пережив різні епохи спекуляції і не так жадає “швидких грошей”.
Серед заможних людей багатство переважно накопичувалося поколіннями, тому їм ближча ідея “зберегти один біткоїн для нащадків”, а не спроба прорватися у класі, вклавшись у якусь монету з потенціалом x100 чи x1000.
Ще одне об’єктивне обмеження: у більшості регульованих європейських бірж немає високого плеча, а бізнес з похідними й кредитуванням дуже обмежений. Така система сама по собі знижує спокусу “all-in”.
Звісно, це не означає, що європейці не хочуть торгувати. Навпаки, у змінні циклів виникають цікаві моделі поведінки: коли ринок слабкий, працюють на місці, коли ринок зростає — перебираються у країни з нижчими витратами й займаються трейдингом повний робочий день.
“Минулого року я познайомився з італійцем зі Швейцарії: він чотири місяці на рік працює у ресторані у Швейцарії, а вісім — проводить у Таїланді й на Філіппінах, повністю займаючись криптотрейдингом”, — розповідає Афен.
Бум стейблкоїнів
Як і скрізь, у Європі стейблкоїни вважають одним із найперспективніших напрямків, майже всі європейські банки досліджують відповідні рішення. Але причини цього хайпу відрізняються від Азії й ринків, що розвиваються.
Головна причина — платіжна інфраструктура.
ЄС досі не має власної, єдиної платіжної системи, у повсякденному житті широко використовують Visa та Mastercard — американські системи. Для багатьох європейців це означає, що економічна життєдіяльність тримається на мережах, побудованих іншими країнами. Тому і політики, і банки хочуть створити власну систему розрахунків, і стейблкоїни з їхньою мережевою інфраструктурою логічно стають об’єктом дискусій.
Другий драйвер — геополітика й релокація виробництва.
Після початку війни Росії проти України ціни на енергоносії й загальні виробничі витрати різко зросли, тиск на промисловість зріс, частина заводів переїхала в Азію. Глобалізація виробництва зробила крос-валютні операції частішими й складнішими, ефективні розрахунки між різними валютами й регуляторними режимами стали реальною проблемою.
У порівнянні зі звичайними міжнародними переказами, ончейн-розрахунки на стейблкоїнах явно виграють у швидкості й вартості.
Третя зміна — довгострокова зміна споживчих звичок.
Після пандемії багато європейців звикли купувати онлайн, а продавці на маркетплейсах — з усього світу. Щоб така мультивалютна, мультичасова система добре працювала, потрібні простіші, дешевші й швидші платіжні інструменти, що додає стейблкоїнам ще більше легітимності.
Втім, впровадження йде непросто.
Європейська банківська система дуже традиційна, багато банків мають столітню історію. І в управлінні, і в ризик-менеджменті вони не звикли швидко впроваджувати нові технології. До Трампа вся європейська фінансова система була досить ворожою чи байдужою до крипти.
Початок змін був тоді, коли вони зрозуміли: американський капітал та інституції вже масово інвестують у крипто.
Проблема в тому, що багато традиційних фінансистів не мають практичного досвіду у крипті, не розуміють гаманців, ончейн-взаємодії, DeFi-протоколів. Тому, починаючи вчитися, спершу звертаються в консалтингові компанії, які й самі часто досить традиційні.
“Я бачу тут величезний ринок, але думаю, що цим традиційним європейцям знадобиться багато часу, щоб у всьому розібратися. Питання — чи буде зовнішній поштовх,” — каже Vanessa, Web3-фахівець з багаторічним досвідом життя у Європі.
За словами Vanessa, хайп навколо метавсесвіту й NFT у Європі вже зійшов нанівець. Раніше європейці дуже захоплювалися BTCFi, інвестували час і гроші у такі проекти, але потім побачили, що вони не приносять хорошого кеш-флоу, а закладати біткоїн заради кількох відсотків річних — ризиковано, краще просто тримати біткоїн. Тож і хвиля BTCFi зійшла нанівець.
Щодо справжніх можливостей Web3 у Європі, Афен дає просту відповідь: “Є дві головні переваги: майже 600 мільйонів населення і те, що більшість із них живуть у розвинених країнах”.
У країнах, що розвиваються, середній місячний дохід може складати кілька сотень доларів, а європейці заробляють у 5-8 разів більше. Якщо робити проект для багатшої аудиторії, вони частіше готові платити за продукт чи сервіс, і потенційний дохід значно більший.
Як оподатковують?
20 квітня 2023 року Європарламент 517 голосами ухвалив Регламент ЄС про ринок криптоактивів (MiCA). Це одна з найповніших нормативок для цифрових активів, яка охоплює 27 країн ЄС і країни ЄЕЗ (Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн).
Стаття 98 MiCA, разом із восьмою редакцією директиви про адміністративну податкову співпрацю (DAC8) і національними особливостями, складають складну, але все чіткішу податкову систему. Один з універсальних принципів: криптовалютні операції не обкладаються ПДВ.
Попри уніфіковані принципи, кожна країна має власні податкові особливості. Німеччина й Франція — найбільш показові приклади.
Німеччина стала першою країною, що офіційно визнала криптотранзакції легальними, а за кількістю BTC- та ETH-нод поступається лише США.
У Німеччині криптовалюта вважається “приватною власністю”, податки стосуються ПДФО, ПДВ та окремих видів діяльності.
Якщо криптовалюта зберігалася понад рік, прибуток від продажу не оподатковується; якщо менше року — податок може сягати 45%.
Платячи криптовалютою за товари чи послуги, якщо ціна зросла, цей приріст оподатковується; але якщо тримали понад рік — звільнення від податку.
Стейкінг, лендінг, аірдропи підлягають декларуванню і оподаткуванню; майнінг вважається комерційною діяльністю і обкладається торговим податком.
У Франції криптовалюта вважається рухомим майном, податки вищі, звільнення за довгострокове зберігання немає.
ПДВ — як у Німеччині, але з прибутку від торгівлі стягується 30% податку на приріст капіталу. Якщо операції визнаються професійною діяльністю — діє податок на комерційний прибуток, а ставка може бути ще вищою. Проте податок нараховується лише при обміні крипти на фіат, і за прибутку до 305 євро податок не береться.
Майнери у Франції платять податок BNC (некомерційний прибуток) — 45%. Якщо дохід менше 70 000 євро — можливі податкові пільги, але бізнес-майнери не мають права на знижки.
Окрім податків, поступово впроваджують і інші нормативні акти. Як каже Vanessa, це найкращий час: із розвитком регуляції все більше людей працюватимуть довгостроково, розвиватимуть бізнеси зі стабільним доходом, а не просто запускатимуть токени.
На думку багатьох, європейський світ Web3 не такий бурхливий, тут рідко зустрінеш історії про монети х100 і менше драми.
Але, якщо подивитися під іншим кутом, на цій землі, де переплелися ідеалізм і інституціоналізм, народжуються інші типи криптокомпаній та учасників. Вони більше дбають про те, чи користуються продуктом, чи житиме проект довго, чи зможуть знайти робочу бізнес-модель у жорсткому регуляторному середовищі.
Можливо, ми маємо всі підстави вірити, що на цій землі ідеалізму з’явиться ще більше унікальних криптоорганізмів у майбутньому.
