Мега Coffee очолює корейські магазини франшизи, Twosome лідирує за продажами

Комісія з питань справедливої торгівлі Південної Кореї опублікувала її звіт про статус франчайзингового бізнесу за 2025 рік 15 квітня, виявивши суттєву структурну прогалину на ринку кавових франшиз: бренд із найбільшою кількістю магазинів не генерує найвищі середні продажі на локацію. Mega Coffee лідирує з 3,325 франчайзинговими одиницями, але Twosome Place входить до числа найкращих за середнім доходом на магазин, попри те, що працює лише на 1,510 локаціях. Ця невідповідність відображає фундаментальні відмінності в форматі магазинів, локаційній стратегії та бізнес-моделі між кавовими брендами, орієнтованими на бюджет, і преміальними кавовими брендами.

Огляд ринку кавових франшиз

Згідно зі звітом FTC, 3,325 магазини Mega Coffee ставлять її на перше місце за кількістю магазинів, далі йдуть Compose Coffee (2,649 одиниць), Ediya Coffee (2,562 одиниць), Bae-dda-bang (1,712 одиниць) та Twosome Place (1,510 одиниць). Однак, якщо ранжувати за середнім доходом на франчайзингову локацію, ієрархія різко змінюється. Twosome Place з’являється у верхньому ешелоні разом із About Coffee та Pascucci, тоді як Mega Coffee, Compose Coffee та Bae-dda-bang — три лідери за кількістю магазинів — не потрапляють до числа брендів із найвищими показниками продажів на магазин.

Франчайзингові бренди в Сеулі працюють у різноманітних форматах магазинів і локаціях, що відображає їхні відмінні стратегії позиціонування на ринку.

Відмінності стратегії формату магазину та локації

Індустрійні аналітики пов’язують розбіжність між кількістю магазинів і продажами зі фундаментальними відмінностями в франчайзингових операційних моделях. Преміальні бренди, такі як Starbucks і Twosome Place, працюють у більших форматах локацій, розрахованих на заохочення «перебування в закладі» — коли клієнти проводять тривалий час у магазині за рахунок місць для сидіння, атмосфери та соціальних причин. Натомість кавові бренди, орієнтовані на бюджет, роблять акцент на швидкому розширенні через малі формати, що орієнтовані на takeout. Ці структурні відмінності безпосередньо впливають на генерацію доходу: моделі, засновані на «перебуванні», накопичують дохід завдяки тривалим візитам клієнтів, тоді як takeout-моделі спираються на обсяг транзакцій і швидкість.

Один інсайдер франчайзингової індустрії пояснив: «Дохід розраховується на основі загальних продажів, а не прибутку, тож відмінності виникають залежно від розміру магазину та структури продажів. Коли до уваги беруться додаткові елементи доходу, як-от десерти, і більша площа магазину, середній дохід на локацію суттєво змінюється».

Склад меню та вплив на витрати клієнтів

Меню-стратегія підсилює різницю в доходах між франчайзинговими рівнями. Twosome Place отримує значну частину доходу від продуктів із високою маржею, окрім кави, зокрема від тортів, десертів і випічки, що збільшує середні витрати клієнта за одну транзакцію. Бюджетні бренди, такі як Mega Coffee та Compose Coffee, концентруються на меню, зосередженому на одній категорії та на каві, що призводить до нижчих середніх значень транзакцій. Ця відмінність у складі меню є структурною: преміальні формати можуть виправдовувати більші майданчики й посадкові місця завдяки диверсифікації пропозицій, тоді як бюджетні формати оптимізують продажі кави з високою швидкістю за мінімальних накладних витрат.

Інсайдер франчайзингової індустрії зазначив: «Бюджетні кавові бренди працюють переважно на невеликих точках для takeout із відносно нижчими середніми витратами клієнтів. Розриви в доходах виникають на основі локації магазину, умов локального ринку та операційного підходу».

Розширення з боку приватного капіталу та стратегія зростання магазинів

Другий рівень аналізу стосується структур капіталу, що забезпечують розширення франшиз. Mega Coffee та Compose Coffee обидві утримуються або підтримуються компаніями приватного капіталу — структури, які фундаментально змінюють стимули до розширення. Власники приватного капіталу надають пріоритет швидкому зростанню активів і зростанню корпоративної оцінки, що часто вимірюється розширенням кількості магазинів. Compose Coffee було придбано філіппінською компанією Jollibee та корейською компанією приватного капіталу Elevation PE; Mega Coffee належить інвесторам приватного капіталу.

Швидке розширення Compose Coffee видно за рахунок реклами в комерційних районах Сеула, що відображає прискорене зростання магазинів, типове для франчайзингових моделей, підкріплених приватним капіталом.

За умов володіння приватним капіталом змінюються стимули моделі розширення: відкриття нових магазинів стає прямим потоком доходу для материнської компанії через внески франчайзі, продажі логістики та угоди з постачання. У результаті розширення кількості магазинів саме по собі перетворюється на фінансовий показник, безпосередньо прив’язаний до результатів діяльності компанії та дохідності інвесторів. Це створює структурний тиск на максимізацію кількості нових відкриттів незалежно від насиченості локального ринку або прибутковості франчайзі. Індустрійні джерела зазначають, що «франшизи, підтримані приватним капіталом, такі як Mega Coffee та Compose Coffee, як правило, надають пріоритет швидкому розширенню магазинів на основі своєї структури капіталу, прискорюючи темпи нових відкриттів для зростання корпоративної оцінки».

Застереження щодо валідації локацій та диспропорція в доходах франчайзі

Аналітики індустрії висловлюють занепокоєння, що швидке розширення може випереджати ретельний аналіз локацій. Один інсайдер франчайзингової індустрії застеріг: «У деяких випадках розширення магазинів має пріоритет над аналізом локації та ринку. Хоча швидке зростання виглядає вражаюче зовні, розкид доходів на магазин може бути суттєвим». Це створює структурне неспівпадіння: коли материнська компанія розширює кількість магазинів і отримує відповідні франчайзингові внески та логістичні доходи, окремі франчайзі можуть працювати на локаціях із нижчими за середні показниками продажів.

У підсумку формується зростаюча різниця в доходах між франчайзі. Як пояснив один індустрійний спостерігач: «У міру зростання кількості магазинів материнська компанія забезпечує собі дохід через внески франчайзі та продажі логістики. Однак локації магазинів із нижчими показниками можуть генерувати недостатньо доходу для франчайзі. Виникає розрив між розширенням корпоративної кількості магазинів і фактичною прибутковістю франчайзі».

Ця структурна напруга — швидке корпоративне розширення проти фінансових результатів франчайзі — відображає фундаментальну невідповідність у франчайзинговій моделі, коли її запускає приватнокапітальний капітал, що прагне швидких повернень. Кількість магазинів стає основним показником зростання для корпоративної оцінки, тоді як окремі франчайзі несуть ризик роботи в локаціях, які не були належно перевірені.

Часті запитання

Q: Чому кавова франшиза з найбільшою кількістю магазинів не генерує найвищі середні продажі на локацію?

Кількість магазинів і дохід на магазин залежать від різних бізнес-моделей. Бюджетні бренди, як-от Mega Coffee, швидко розширюються через невеликі точки для takeout із нижчими витратами на одну транзакцію, тоді як преміальні бренди, як-от Twosome Place, працюють у більших форматах із різноманітністю меню та доходом від «перебування», що забезпечує вищі середні продажі на магазин, навіть за меншої загальної кількості локацій.

Q: Як володіння приватним капіталом впливає на стратегію розширення франшизи?

Компанії приватного капіталу надають пріоритет швидкому розширенню магазинів, щоб збільшити корпоративну оцінку та дохідність інвесторів. Відкриття нових магазинів створює прямий дохід через внески франчайзі та продажі логістики, формуючи структурні стимули максимізувати кількість магазинів незалежно від прибутковості окремих франчайзі. Це відрізняється від франшиз, які традиційно належать власникам, де можуть надавати пріоритет прибутковості на один магазин, а не швидкості розширення.

Q: Які ризики стоять перед франчайзі в бюджетних кавових брендах, що швидко розширюються?

Швидке розширення без ретельного аналізу локацій може призвести до надмірного насичення ринку та магазинів із низькою результативністю. Хоча материнські компанії забезпечують дохід через франчайзингові внески незалежно від результатів роботи магазинів, франчайзі, які працюють на локаціях без достатньо підтвердженої доцільності, можуть зіткнутися з недостатніми продажами для покриття операційних витрат, що створює диспропорцію в доходах між учасниками всієї франчайзингової мережі.