Суд у Сеулі постановив, що торгівля з незареєстрованими операторами ≠ відсутність заходів AML

Сеульський адміністративний суд 9-го виніс рішення на користь Dunamu у справі проти адміністративного позову, головував суддя Лі Чон-вон. Суд розглядав оскарження наказу Управління фінансової розвідки (FIU) (FIU) про призупинення діяльності строком на три місяці. Після ухвалення рішення FIU оголосило про наміри подати апеляцію, посилаючись на наявність підстав для спору, що залишилися. Ця справа є першою адміністративною позовною справою, що стосується торгівлі між біржами віртуальних активів та незареєстрованими операторами віртуальних активів, і становить значущий прецедент для визначення регуляторних стандартів та меж адміністративного примусового виконання в секторі бірж цифрових активів.

Рішення Сеульського адміністративного суду становить суттєве тлумачення регуляторних зобов’язань для бірж віртуальних активів.

Основне правове питання: тлумачення незалежної вимоги

У центрі спору в цій справі було те, чи є «невжиття необхідних заходів для запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» незалежною правовою вимогою для вчинення адміністративних заходів примусового характеру. Суд розглянув це питання як основу для визначення того, чи наказ FIU щодо Dunamu був законно обґрунтованим.

Юридична позиція Dunamu полягала в тому, що конкретні заходи, які мають бути вжиті для запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, мають бути чітко визначені наперед, щоб ця вимога могла слугувати незалежною підставою для адміністративних дій. Компанія стверджувала, що FIU не вказало, які саме конкретні заходи мали бути вжиті, через що вимога є надто нечіткою, щоб підтримувати примусове виконання.

Аргументи FIU та аналітична рамка суду

FIU наполягало на тому, що після виконання двох умов — (1) транзакції з незареєстрованими операторами віртуальних активів і (2) торговельні операції з діловою метою — вимога щодо заходів протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, автоматично вважається виконаною. Таке тлумачення розглядатиме торгівлю з незареєстрованими операторами як таку, що за своєю суттю означає невжиття необхідних захисних заходів.

Однак суд відкинув це міркування. Суд проаналізував формулювання статутної норми Південної Кореї Закону про аналіз фінансової інформації (특금법), стаття 7, яка передбачає: «Справи, у яких необхідні заходи для запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму не впроваджуються з умислом або грубою недбалістю, як визначено указом Президента». Суд дійшов висновку, що це законодавче формулювання природним чином встановлює «невжиття необхідних заходів» як окрему, незалежну вимогу — відмінну від простого здійснення торгівлі з незареєстрованими операторами.

Аналіз законодавчої структури та регуляторної конкретики

Міркування суду зосередилися на відмінності між законодавчою вимогою та положеннями указу Президента щодо її імплементації. За чинної регуляторної системи указ Президента визначає два конкретні сценарії: (1) невиконання вимог щодо розділення записів про транзакції клієнтів (Article 8) та (2) невиконання вимог щодо нагляду, вказівок, перевірок або заходів FIU (Article 15).

Суд зазначив, що стаття 15 є загальною нормою нагляду щодо повноважень FIU над фінансовими установами і не перераховує конкретно заходи, необхідні для запобігання легалізації доходів. Оскільки указ Президента не містить чітких, детальних приписів щодо того, що саме вважається «необхідними заходами» для запобігання легалізації доходів, суд дійшов висновку, що незалежна вимога щодо таких заходів має існувати окремо від загальної рамки нагляду.

Таке тлумачення не дає FIU ототожнювати регуляторне невиконання з заходами запобігання легалізації доходів у єдину, невизначену вимогу.

Логіка порогового рівня транзакцій і оцінки ризиків

Особливо значущим аспектом міркувань суду стала власна регуляторна структура FIU щодо порогів транзакцій. FIU встановлює, що Travel Rule і вимоги щодо white-list — які запобігають транзакціям з незареєстрованими операторами за задумом — застосовуються до транзакцій на суму 1 мільйон вон або більше. Водночас FIU не застосовує ці вимоги до транзакцій нижче 1 мільйона вон.

Суд витлумачив цю регуляторну відмінність як доказ того, що сам FIU оцінює ризики легалізації доходів та фінансування тероризму як відносно нижчі для транзакцій нижче 1 мільйона вон. Суд міркував, що якби торгівля з незареєстрованими операторами автоматично становила невиконання заходів протидії легалізації доходів, то FIU логічно застосував би ті самі обмеження до всіх розмірів транзакцій.

Тому суд відхилив аргумент FIU про те, що транзакції нижче 1 мільйона вон з незареєстрованими операторами автоматично відповідають вимозі «невжиття необхідних заходів для запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму».

Більш широкі наслідки для регулювання бірж віртуальних активів

Це рішення встановлює, що наявність транзакцій з незареєстрованими операторами не означає автоматично регуляторне невиконання щодо заходів протидії легалізації доходів. Натомість суд дав сигнал, що вжиті заходи примусового виконання мають ґрунтуватися на конкретних, чітко визначених випадках невжиття запланованих наперед захисних заходів.

Рішення також роз’яснює, що регуляторні органи не можуть покладатися на розмиті або замкнені за колом міркування — такі як «транзакції з незареєстрованими операторами є апріорі ризиковими, отже оператор не зміг запобігти ризику» — щоб обґрунтувати адміністративне примусове виконання. Натомість агентства мають вказувати на конкретні регуляторні вимоги та демонструвати, що підконтрольна установа не виконала ці вимоги.

Як доказ превентивних заходів протидії легалізації доходів, компанія посилалася на впровадження Dunamu додаткових запобіжників, зокрема письмових зобов’язань контрагентів і використання інструментів аналізу блокчейну (Chainalysis). Хоча суд не аналізував ці заходи детально у опублікованому обґрунтуванні, логіка рішення вказує, що такі превентивні кроки посилюють захист оператора проти звинувачень у невжитті заходів.

Поширені запитання

П: У чому різниця між торгівлею з незареєстрованим оператором віртуальних активів і невжиттям заходів протидії легалізації доходів?

Згідно з рішенням Сеульського адміністративного суду, торгівля з незареєстрованим оператором не означає автоматично невжиття заходів протидії легалізації доходів. Це окремі правові вимоги. Суд дійшов висновку, що FIU не може ототожнювати ці два питання; натомість FIU має довести, що не було впроваджено конкретний, наперед визначений захід протидії легалізації доходів. Торгівля з незареєстрованими операторами може вказувати на підвищений ризик, але сама по собі не доводить, що були відсутні необхідні захисні заходи.

П: Чому FIU застосовує різні правила до транзакцій вище та нижче 1 мільйона вон?

FIU встановлює вимоги Travel Rule і white-list (які запобігають транзакціям з незареєстрованими операторами) лише для транзакцій на суму 1 мільйон вон або більше. Сеульський адміністративний суд витлумачив цю відмінність як доказ того, що FIU оцінює ризики легалізації доходів як нижчі для менших транзакцій. Ця регуляторна структура підриває аргумент FIU про те, що всі транзакції з незареєстрованими операторами автоматично становлять невиконання заходів, оскільки сам FIU визначив, що для менших транзакцій потрібні менш суворі контролі.

П: Що буде далі в цій справі?

FIU оголосило про плани подати апеляцію на рішення Сеульського адміністративного суду. Справа перейде до вищого суду, де FIU намагатиметься скасувати рішення. Апеляційний розгляд, імовірно, ще більше уточнить правові стандарти дотримання регулювання бірж віртуальних активів та межі повноважень FIU щодо примусового виконання.