Справді, коли ставка фінансування доходить до крайнього значення, я зазвичай обираю роль «збирача плати за спостереження» — не заходжу в угоду, просто дивлюся, хто з двох боків першим не витримує. Зіграти проти опонента? Коли в тебе нормальний настрій, можна перетворитися на сінокосарку для зелені, а коли мізки вибухають — це просто відправляти комісії в бік біржі. Уникати волатильності? Але тоді ще думаєш, що ті кілька копійок відсотків за порожню позицію не такі вже й цікаві — краще піти до мосту подивитися, як люди сваряться й аж кипить. Загалом, у цій ситуації інколи це взагалі не проблема техніки — усе зводиться до того, що ти ставиш на те, щоб утікач ти виявився швидшим за мене.

Нещодавно вся ця купа нових термінів про модульні блокчейни та DA-рівень: розробники розповідають, ніби це революція, а потім повертаються й питають користувачів — мовляв, що таке «доступність даних»? Смішно до сліз: як ті самі докази з мосту — якщо ти маєш підтвердження, я вірю, а якщо ні, то сідай і стій у черзі. Образливо й смішно водночас: ми тут ще не розібралися, а там уже почали змагатися, хто більш «модульний». Ладно, не говоритиму більше — зрештою я й далі сидітиму біля мосту, чекаючи, доки хтось заплатить за проїзд.